Київ_магістрат

Караваєві дачі, до побачення!

Originally posted by rolland_92 at Караваєві дачі, до побачення!
Ось така сумна звістка прийшла днями:

( Фото: ФБ Антон Осьмак)
Власне, проблема:""Це була остання будівля Караваєвих Дач 19 століття. Це був будинок Колчака (правда, не самого адмірала Колчака, а його брата). А тепер його немає. Історія міста знищується!", – написав Осьмак."(с).
http://www.istpravda.com.ua/short/2017/08/2/150130/
А я ж не так давно повз нього проходив, і хотів зробити фото, та телефон сказав, що пам"ять переповнена. Ось так. Мабуть хтось в Києві думає, що місто й так переповнене пам"ятками і можна чинити такі речі. Що ж, прикро, частина історичної Солом"янки пішла в небуття. І це вже факт.
Київ_магістрат

Ситуація з Національним музеєм Тараса Шевченка в Києві

   Ложка дьогтю до всього. Багато разів проходячи по вулиці Терещенківській спостерігаю ситуацію в дворі Н.М. Тараса Шевченка (бул. Тараса Шевченка 12) . Вона м'яко кажучи неоднозначна. Під шум 200-річного ювілею Т. Шевченка у внутрішньому дворі садиби де розташований музей ведеться будівництво кафе, як сказали будівельники. Збереженням історичного вигляду будівлі забудовники судячи з фото не переймаються.
...
Фото зроблені 2 грудня 2013 р.:

Collapse )

Первомайського, 5б... знову техніка

Прокинувся я сьогодні від дзвінка товариша з сусіднього будинку, що "почалося". Вийшов на вулицю. З боку Печерського узвозу зрізані стовпи на алеї, висадженій у 2008 році, зрізано ворота, і в глибині стоїть бульдозер, що проламав це все з великою лопатою.... і більше нічого. і нікого... ніде.
ось так 5 років було тихо. Що там зараз - не знаю. Мета - думаю зрозуміла. Склалося враження, що наразі будо закинуто "наживку", подивитися чи є активність і що робитимуть люди.

ІННОВАЦІЙНІ МИЛЬНІ БУЛЬБАШКИ ПОПОВА

(АБО ГУЛЯЙ КУПЄЧЄСТВО – ВСЕ ОПЛАЧЕНО З БЮДЖЕТУ)

Владою Києва широко розпіарено такий собі супер-пупер інноваційний проект, у порівнянні з яким тускніють навіть американська «Силіконова долина» та російське «Сколково, а саме – «Створення інноваційного парку «БІОНІК Хілл».

Згідно утвореному шуму - це просто чудо – робочих місць буде створено немєряно, Білл Гейтс ридає разом із збанкрутілим Майкрософтом, а дєньжат у бюджет Києва потече стільки, що дівати буде нікуди.

Як киянин, я неймовірно зрадів таким перспективам, проте, бентежило одне «але» - я ніде не міг знайти належне обґрунтування всім цим райдужним картинам «світлого майбутнього». Не знайшовши таких доказів, я звернувся до першоджерела – сайту цього проекту http://www.bionic-hill.com на якому розміщена його офіційна презентація, яку можна вільно скачати. На сторінці 55 наведено данні про те, що має бути збудовано. Я обрахував структуру цільового призначення площ, що будуть збудовані.

Площа об’єктів, що мають бути збудовані і їх структура за цільовим призначенням

Заплановано збудувати, кв.м.

Відсоток у загальній площі будівництва, %

Квартири і котеджі

230000

37,6

Школа і дитсадки

15000

2,5

Торгівельно-розважальний центр

15000

2,5

Спорткомплекс з басейном

3000

0,5

Паркування автомобілів

12500

2,0

Бізнес-центри

225000

36,7

Університет і науковий центр

25000

4,0

Виробнича зона

75000

12,2

Готель

12000

2,0

Всього

612500

100

Проект презентовано не просто як інвестиційний (бо таких проектів у Києві сотні), а саме як інноваційний. Згідно ст. 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» - інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Але хіба є інноваційним, проект, у якому для створення інноваційного продукту відводиться аж 4 % площ і то без жодних гарантій того, що після завершення будівництва їх не продадуть під офіси, а дійсно розмістять університет чи наукові лабораторії? Так само як немає жодних гарантій того, що в 12,2 % начебто виробничих площ будуть розміщені виробництва надсучасних комп’ютерних чіпів, а не столярний цех, чи хімчистка (у Києві безліч випадків коли починали будувати начебто фонтани і аквапарки, але потім чомусь будувались житлові багатоповерхівки і торгові центри).

Виникає питання – а для чого взагалі тоді була потрібна вся ця «інноваційна» лапша? Відповідь дуже проста - якщо всі інші київські забудовники зовнішні інженерні мережі будують за власний рахунок, то згідно рішення Київради від 08.02.13 № 3/9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік» на будівництво дороги і інженерних мереж до цього приватного «котеджного містечка» має бути вбухано 216,7 млн. грн. наших, киян, бюджетних коштів. Тобто «інноваційний міф» вмалювали з єдиною метою – видурити з Київського бюджету ці 216 млн.

Це майже вдвоє більше чим на капітальний ремонт всього житлового фонду міста чи майже вдесятеро більше чим на оздоровлення та відпочинок дітей на 2010-2013 роки.

При цьому – відсутні будь які юридичні механізми відповідальності, що якщо забудовник потім не створить там нічого інноваційного, а продасть всю збудовану нерухомість під офіси «купи-продайок», то якось вдасться з нього повернути ці 216 млн. бюджетних гривеників. Жодних гарантій і механізмів.

Але, самим страшним, для нас, киян є те, що кошти громади міста мають бути витрачені у забудову, яка взагалі до Києва немає жодного відношення!!! І що ще гірше, в подальшому призведе до різкого зменшення податкових надходжень у міський бюджет.

Справа в тому, що дійсно, в свій час, ця земельна ділянка виділялась сумнівним рішенням Київради, проте, як слідує з листа Коцюбинської селищної ради від 23.05.13 № 04.24/6 – в 2010 році, рішенням Селищної ради смт. Коцюбинське, Київської області, від 15.09.2010 № 153 "Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське", вказана земельна ділянка була віднесена до земель цього селища. Це рішення було оскаржене прокуратурою в судах, проте вищі судові інстанції України прокуратурі в задоволенні позовів відмовили, а рішення селищної ради смт. Коцюбинське залишили в силі. Чим, остаточно узаконили його. http://reyestr.court.gov.ua/Review/29400165 http://reyestr.court.gov.ua/Review/28245848 Тобто, з 2010 року ця ділянка не є Київ.

Те, що у міста відкусили шмат землі, нам не подобається, але є рішення вищих судових інстанцій і вони остаточні і нікуди тут не дінешся. Проте, в бюджеті маленького селища Коцюбинське таких величезних коштів для халяви просто немає, тому «чисто по наглому» їх вирішили «потягти» у сусіднього Києва. На таких же самих «правових підставах» могли і з бюджету Харкова чи Одеси. Молодці – Остап Бендер відпочиває.

І це ще не все. Згідно п.63.3, ст. 63 Податкового кодексу України всі фірми, які переїдуть з Києва у Коцюбинське, повинні будуть стати на податковий облік у Київській області – і саме туди сплачувати податки. А враховуючи, що фірмам, які будуть там зареєстровані ще й збираються надати податкові пільги, то на податковий облік туди можуть переєструватись не лише ті фірми, які переїдуть туди з Києва, але і багато фірм, які фактично навіть і не переїжджатимуть.

Таким чином, реалізація цього проекту може призвести лише до суттєвого скорочення податкових надходжень до київського бюджету.

Ви скажете, що не можна витрачати бюджетні кошти у проекти, які містять виключно приватний, а не громадський інтерес – так то простим смертним неможна, але якщо проект «мутить» реальний пацан з депутатською корочкою партії регіон, наприклад Вася Хмельницький, то йому можна. І напевно через це та через те, що з 216 халявних бюджетних мільйонів можна немало виділити «на вдячність» чиновникам, під цю аферу підписались досить «поважні» люди – уряд, Держінвестпроект України і Київська влада і це не дивлячись на те, що «прожект» відверто мутний і шкідливий для Києва.

Ну я розумію чого сюди вписався Каськів із своїм Держінвестпроектом. Майже всі його «проекти» - це «мильні бульбашки» і всі – творча «переробка» бюджетного бабла, чого вартий лише один «Повітряний експрес». По ньому зрозуміло - він «по жізні» зіц-прєдсєдатєль. І після того, як буде «пережовано» останній бюджетний мільйон і останній позичений долар, Касю зроблять цапом-відбувайлом і він ще багато років буде розказувати співкамерникам – «як він сидів при Керенському». Хоча можливі і гірші варіанти, включно до «безглуздого самогубства».

Але я ніяк не можу зрозуміти – навіщо в аферу «вписується» Попов, який начебто планує висуватись на мера і якому ця афера бонусів явно не принесе.

Але те, що це афера, розуміє і Попов, тому що коли я намагався отримати інформацію про зміст договору, які уклала Київська держадміністрація щодо цього «прожекту», то мені відповіли, що це приватна комерційна інформація Сашки Попова і те, як він розпоряджається Київською землею і коштами громади, всяких сторонніх – киян, нехай не колише.

Шановний Олександре Павловичу, скажіть будь ластка – а хто Вам дозволив проводити якісь інвестиційні конкурси на забудову території - яка до Києва (а значить і До Вашої посадової компетенції), немає жодного відношення? Хто Вам дозволив «тринькати» на це колосальні кошти, які належать не Вам, а громаді міста, і які ніколи не повернуться до бюджету? Хто дозволив лобіювати невигідний місту проект, який призведе до відтоку з міста платників податків і суттєвому зменшенню податкових надходжень?

Хіба ми, кияни, давали вам на це дозвіл?
Оригінал на http://kiev.pravda.com.ua/columns/51bb05adb11bc/



Лист Коцюбинської с.р.
Лист Коцюбинської с.р.1
кмда відмова по біоніку

Пам’ятки культурної спадщини в Україні можна знищувати абсолютно безкарно

Культурна спадщина предків – є основа самобутності і самоідентифікації будь-якого народу. Без неї неможливо виховувати почуття гордості, цивілізаційної повноцінності і патріотизму. Відтак, той, хто знищує культурну спадщину країни, діє на знищення держави.

Попри це чи не кожен день інтернет, телебачення та інші засоби масової інформації пишуть про руйнування і занепад історичних пам’яток. Руйнуються билинні "Змієві вали", знищуються археологічні пам’ятки, безліч об’єктів умисно доводяться до занепаду (бо були куплені лише заради земельної ділянки, на якій розміщені – для їх подальшої забудови).

Ви запитаєте, чому все це відбувається, адже законодавчо держава начебто охороняє ці пам’ятки, і за їх руйнування передбачена навіть досить сувора кримінальна відповідальність (згідно зі ст. 298 Кримінального кодексу)?

А все відбувається через те, що в Україні реально діє виключно один вседержавний закон – закон БАБЛА. І саме через цей "головний закон", ніхто ні за що не відповідає, в тому числі і за руйнування історико-культурних пам’яток. І це підтверджується документально.

Згідно з листом ГУ МВС у Києві, за 2009-2011 роки в столиці за ознаками злочину, передбаченого ст. 298 КК України, було порушено всього на всього 14 кримінальних справ, а до суду, було спрямовано і винесено вирок лише по одній.

Ось цей вирок у реєстрі судових рішень. Це вирок якомусь п’яничці, який на Байковому кладовищі крав з могильних огорож кольоровий метал. А всі інші? А всі інші, слід розуміти – відкупились. Один бомжик відгріб за всіх.

Не краща ситуація і в 2012 році – в єдиному реєстрі судових рішень відсутня інформація про те, що суди Києва в 2012 році винесли хоча б один вирок за 298 статтею.

Аналогічна ситуація і в Київській області. Наприклад, як видно з листа ГУ МВС в Київській області, за три останні роки на Київщині взагалі жодна справа по факту знищення об’єктів культурної спадщини навіть не порушувалась і до суду не направлялась

Розслідується лише якась одна справа, порушена ще в 2009 році, але таке тривале її розслідування означає тільки одне – її тихесенько заминають.

Не краща ситуація і в інших регіонах країни.

Практично, з усього цього можна зробити один висновок – пам’ятки культурної спадщини в Україні можна знищувати абсолютно безкарно (якщо, звичайно, у вас є гроші).

Наведу лише один приклад – як все це робиться. Нещодавно, в газеті "Сегодня" було опубліковано матеріал про те, як на місці унікальної археологічної пам’ятки, що занесена до Державного реєстру пам’яток національного значення зводять чийсь приватний палац.

Те, що там відбувається, настільки протизаконно, що в це навіть важко повірити.

По-перше, як видно з листа Міністерства культури та додатку до нього, органи охорони культурної спадщини погоджували відведення земельної ділянки лише Державному комунальному підприємству "Хотів" (і то лише для обслуговування пам’ятки), а земельна ділянка чомусь опинилась у приватних структур, які здійснюють там приватну забудову.


По-друге, в іншому листі Мінкульт повідомив, що вони не надавали жодних погоджень на здійснення будь-яких будівельних, земляних чи інших робіт на території цієї пам’ятки. До них навіть ніхто не звертався з такими клопотаннями (а здійснення будь-яких робіт, на території таких археологічних об’єктів та ще й національного значення згідно з законом "Про охорону культурної спадщин", можливе лише за наявності таких погоджень).

У зв’язку з цим, я звернувся до ГУ МВС в Київській області із заявою про злочин.

Проте, 23 січня 2012 року слідчий Києво-Святошинського РВ ГУМВС в Київській області, не здійснивши жодних запитів і перевірок, виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв’язку з тим, що, на думку слідчого, подана мною стаття із інтернет-порталу газети "Сегодня" не є офіційним виданням.

Підстава абсурдна і незаконна, тому що згідно зі ст. 214 Кримінального процесуального кодексу підставою для початку розслідування – є інформація отримана з будь-якого джерела, а не лише з офіційного.

Насправді, слідчого слід розуміти так – коли він дізнався, скільки бабла у забудовника, то одразу зрозумів, що злочину тут немає, навіть якщо від пам’ятки не залишиться і сліду.

Безкарне знищенням цієї унікальної пам’ятки національного значення, одного з найбільших в Європі городищ Скіфських часів – є лише одиничний приклад, а таких прикладів по Україні сотні, якщо не тисячі.

В країні, в якій суди, прокуратура та міліція перетворились виключно у комерційні борделі, хоча окремі порядні люди там ще зрідка трапляються (що навіть дивно), культура та історія виявились абсолютно беззахисними і нищаться страшними темпами.

Чи залишиться хоч щось для наших нащадків?

Олександр Дядюк, ГО "Кияни об’єднуймось"